Проекти

Технологічна карта проекту «Давайте жити дружно»
Назва проекту
«Давайте жити дружно»
Тип проекту
Інформаційно-практико-орієнтований
Вік дітей
Підготовчий до школи вік 6-7 років
Тривалість
проектної
діяльності
Короткостроковий - 1 тиждень
Розділ програми «Успіх»
Соціалізація.
Тема програми
Дружба - це я і ти
Мета
Формувати уявлення про елементарні норми спілкування дорослих і однолітків.

Завдання
1. Формувати ціннісні уявлення про дружніх взаєминах між людьми, уміння встановлювати позитивні стосунки з однолітками.
2. Формувати вміння брати участь у колективних іграх і заняттях, встановлюючи позитивні взаємини з однолітками.
3. Формувати уявлення про себе як члена групи дитячого саду.
Заходи
Провести з дітьми бесіди на тему: «Що таке дружба», «чи Вмієш ти дружити?»
НОД на тему: «Знайди друга», «Дружбу поважай друзів своїх не ображай».
Малювання: «Портрет мого друга».
Аплікація: «Подарунок для друга»
Читання творів: Фоміна «Подруги», «Добре, коли з тобою...» Толстой Л. «Лев і собачка», «Пісня про дружбу», «Казка про дружбу», «Дитяча казка про ціну справжньої дружби», розповідь Толстого « Батько і сини»
Пальчикові ігри:
Слухання та виконання пісень: «Дитинство - це я і ти», «Якщо з одним вийшов в шлях», «З нами один», «Ширше коло», «Справжній друг», «Посмішка»
Провести консультації для батьків: «Роль сім'ї у формуванні толерантності».
Провести д/ ігри та вправи: «Добрі слова», «Не забувай про друзів», «Опиши свого друга», «Компліменти», «Закінчи фразу» гра-драматизація «Три товариша», И.У. «Дізнайся настрій»
Результат
      
                                    
Сформувати ціннісні уявлення про дружніх взаємин між людьми.
Розвинути морально ціннісний словник (взаємодопомога, дружба , виручка і тд.)
Ресурси
1. Діти, батьки, вихователі.
2. Альбоми для дитячих малюнків, фломастери, кольорові воскові крейди, демонстраційні картинки, ілюстрації.
3. Виготовлення альбому «Я малюю свого кращого друга»
4. Короб сюрпризів.
В ході реалізації проекту формуються ключові компетентності:
Технологічна
компетентність
1. Вчити встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Інформаційна
компетентність
1. Вчити робити висновки з отриманої інформації.
Соціально-
Комунікативна
1. Вміти вести діалог з однолітками.
2. Вчити приймати участь у колективних справах.



Тема учбового проекту
Поліетилен та пластик – шкода чи користь?

2
Опис проблеми, на розв’язання якої спрямовано проект
      У сучасному світі мало що нагадує існування людини в минулому. Ще якесь століття тому в наших містах, селах було більше дерев, люди намагалися берегти природу. Але з настанням століття техніки все змінюється.
На сьогодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища.
У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та упаковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою.
Викидаючи сміття, люди порушують один з основних екологічних законів кругообіг – речовин у природі. Адже, вилучаючи з природи чимало речовин, людина змінює їх до невпізнанності повертає у природу у вигляді сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природнім шляхом.
Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники. Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря.
Найбільш поширеним і найбільш небезпечним способом вирішення питання пластикових відходів є складування пластика на звалищах поряд з іншими видами сміття. Цей метод вважається найнебезпечнішим в зв’язку з тим, що термін розкладання пластику становить кілька сотень років, а за цей час грунт і грунтові води заражаються отруйними речовинами, які виділяють пластик і поліетилен при розкладанні.
Проблеми охорони навколишнього середовища, максимально раціонального використання ресурсів та сталого розвитку системи утилізації сміття досі не є пріоритетними для нашого селища. І нам залишається лише сподіватися на те, що найближчим часом учнями будуть зроблені кроки, необхідні для створення нової більш екологічної і ефективної системи поводження з твердими побутовими відходами.
3
Мета і завдання проекту
Мета:
• оцінити екологічні проблеми, пов’язані з використанням пластикових пляшок, одноразового посуду, поліетиленових пакетів;
• навчити учнів захищати та презентувати проект;
• формувати вміння працювати в колективі;
• формувати екологічну культуру в учнів.
Завдання:
• спонукати людей задуматися про важливу екологічну проблему нашої планети, на прикладі забруднення навколишнього середовища пластиковими пляшками, одноразовим посудом;
• утвердження в свідомості учнів загальнолюдських цінностей;
• виховання інтересу учнів до проблем сучасного суспільства;
• виховання в кожному дбайливого ставлення до навколишнього середовища;
• вивчення взаємозв’язків системи “Людина-Природа-Культура” і посильний внесок кожного в запобігання та усунення наслідків власної діяльності негативної для природи;
• знайти корисне застосування цього предмету – «Друге життя пластику та поліетилену»;
• привернути увагу до цієї проблеми учнів, батьків і населення селища.
4
План реалізації проекту
Основні етапи роботи у проекті
І етап – Організаційний
Учитель повідомляє учням тему, мету, кінцевий продукт проекту, завдання, план роботи. Усе це обговорюється в класі, учні вносять свої пропозиції.
ІІ етап – Підготовчий
  Шляхи вирішення проблеми
     Як уникнути забруднення нашої планети сміттям, як можна зменшити кількість сміття. А також про те, як ми можемо допомогти у вирішенні цієї проблеми.
Для чого про це ми говоримо і треба говорити?
     Ми повинні про шкоду пластика розповісти людям. Як ми можемо це зробити? Випустити і поширити листівки, провести анкетування серед населення. Показати людям вироби.
Клас ділиться на малі групи по 2-3 людини, які працюють над наступними питаннями:
Група художників
• Вибрати головного редактора.
• В мережі Інтернет знайти матеріал і випустити інформаційні листівки.
Група дослідників
• Знайти факти з історії виникнення пластика та поліетилену.
• Факти шкідливого впливу пластика та поліетилену на екологію.
• Яка користь від пластику та поліетилену в нашому житті?
Група хіміків
Домовитися з вчителем хімії про організацію та проведення дослідів.
Група «Друзі природи»
• Придумати і вирішити завдання по темі «Планета задихається від сміття». Організувати та прийняти участь у прибиранні території.
Група аналітиків
• Скласти питання та провести анкетування серед населення селища.
Група рукодільників
Виготовити оригінальні вироби з пластикових пляшок та поліетиленових пакетів.
Група волонтерів
• Провести роботу зі спонсорами, а саме: звернення до спосорів та збір коштів для купівлі контейнера для пластикового сміття.
• Організація “пунктів збору” кришок від пластикових пляшок у селищі.
Група журналістів
    Зняти відеоролик «Шляхи вирішення».
ІІІ етап – Проектна робота
Починається проектування “макета”, опрацювання зібраної інформації, її коригування. На цьому етапі учні звертаються до довідників, інтернет-ресурсів, до вчителя для одержання додаткової інформації. Деякі групи працюють творчо.
ІV етап – Оформлювальний
На цьому етапі відбувається остаточне оформлення кінцевого продукту. Це може відбуватися як у школі, так і вдома.
V етап – Презентація проекту
Учні розповідають про свою роботу у проекті, демонструють кінцевий продукт, захищають ідею, зміст, відповідають на запитання опонентів.
Група художників
Демонструють інформаційні листівки та розповсюджують серед населення.
Група дослідників
Зачитують знайдену інформацію про історію виникнення пластика та поліетилену, факти шкідливого впливу пластика та поліетилену на екологію та користь від пластику та поліетилену в нашому житті.
Група хіміків
Діти проводять дослід. Аналізують результати.
Дослід 1. Розкладання речовин під дією хімічних реактивів
Предмет
Сірчана кислота
Азотна
кислота
Гідроксид калію
поліетилен
змін немає
змін немає
змін немає
капрон
розчинився, зник
розчинився, зник
змін немає
шелк
залишилися нитки
залишилися нитки
змін немає
Дослід 2. Горіння
Предмет
Запах при горінні
Колір диму
Швидкість горіння
поліетилен
слабкий запах палаючого парафіну
горить синюватим полум’ям без кіптяви
поза полум’ям продовжує горіти, при горінні відокремлюються краплі
шовк
з запахом
сірий, злегка темнуватий
Спалахує, поза полум’ям горить швидко, трохи витягуються нитки.
капрон
при горінні поширює неприємний запах
плавиться
Поза полум’я не горить, плавиться, утворює блискучу кульку темного кольору
– Як ви думаєте скільки часу потрібно для розкладання бананової шкірки? (Вислуховуються відповіді учнів)
– Чи знаєте ви, що багато видів сміття розкладаються дуже повільно?
Папір розкладається в землі – 1 місяць, бананова шкірка – 6 місяців, шерсть – 1 рік, консервна банка – 100 років, а пластикова пляшка – від 500 до 1000 років.
Якщо стільки років пластикова пляшка буде перебувати в землі, то скоро трава на вулиці рости не буде. При спалюванні пластикових пляшок виділяється отруйний дим, який забруднює повітря.
Йдеться у нас про пластик. Здавалося б яка дрібниця. Але вона несе такі глобальні проблеми.
– Неприємний запах, особливо влітку і навесні, коли спалюють сміття.
– Інфекційні хвороби, небезпечні для здоров’я людини, птахів.
– Щури, собаки, кішки, мухи – рознощики різних інфекцій.
– Естетично непривабливий вигляд.
– Забруднення води, грунту.
Група «Друзі природи»
Доповідають про проведений рейд з прибирання території та кількість (у відсотках) пластику та поліетилену серед сміття.
Група аналітиків
Знайомлять з результатами анкетування серед населення селища.
Анкета
Питання 1. Чи купуєте ви продукти в пластиковій упаковці? Які?
– Так –
– Ні –
Які? Скільки за тиждень?
– Мінеральна вода –
– Газована вода, соки –
– Соняшникова олія –
– Майонез –
– Кетчуп –
– Питний йогурт –
Сирки, тортики, локшина, картопляне пюре, риба, салати, халва –
Питання 2. Що Ви робите з пластиковими пляшками після використання?
– Викидаємо –
– Спалюємо –
– Використовуємо в господарстві –
– Закопуємо –
– Інше –
Питання 3. Якщо не викидаєте, то, як ви використовуєте пластикові пляшки?
– Для посадки розсади –
– Для господарства –
– Використовуємо під молоко, квас, варення –
– Робимо вироби –
– Інше –
Висновок: Анкетування показало, що всі сім’ї, купують продукти в пластиковій упаковці, в одноразовому посуді і в більшості випадків упаковку викидають або спалюють, а також використовують в домашньому господарстві.
Група рукодільників
Демонструють оригінальні вироби з пластикових пляшок та поліетиленових пакетів.
Група волонтерів
Доповідають про проведену роботу зі спонсорами та організацію “пунктів збору” кришок від пластикових пляшок у селищі.
Група журналістів
Демонстрація відеоролику «Шляхи вирішення».
VІ етап – Підбиття підсумків
На цьому етапі вчитель та учні аналізують виконану роботу, виявляють її переваги та недоліки, оцінюють свою участь у проекті, складають плани на майбутнє.
5
Форми та критерії оцінювання діяльності
Картка самооцінювання
Прізвище, ім’я учня_____________________
Дата _________

  Критерії
Оцінка 0-2б.
Я брав активну участь у роботі
Я вносив вдалі пропозиції, які врахувала група
Я надавав підтримку однокласникам або заохочував їх до роботи
Я запропонував ідею, яка сподобалась іншим
Я вдало узагальнював думки інших
Я давав повні відповіді на запитання
Загальна кількість балів
6
Очікувані результати проекту
     Спостереження мають показати, що якщо підходити до цієї проблеми творчо і по-хазяйськи, то можна знайти багато способів застосування пластику та поліетилену. У кожній родині обов’язково щось накопичується, а то і викидається. Можна знайти багато застосувань побутовим відходам з пластикової упаковки.
Ø Виставка виробів (тваринки з пляшок для саду, костюм опудала для городу та сукня з пакетів)
Ø Виступ з результатами дослідження перед учнями школи, на батьківських зборах. Показати відеоролики.
Ø Випуск листівок, щоб ще раз звернути увагу жителів на проблему сміття і нагадати, що ми самі відповідаємо за чистоту і красу нашого селища.
Ø Вийти в соціальні мережі і через мережу розповісти людям, показати відеоролик «Шляхи вирішення»
Ø Звернення до спосорів та збір коштів для купівлі контейнера для пластикового сміття.
Ø Організація “пунктів збору” кришок від пластикових пляшок у селищі.
Висновок
Звичайно, нерозумно намагатися зупинити прогрес і повернути світ у первісний стан. Тоді людина задовільнялася малим. А зараз навіть найкультурніша людина щодня, неусвідомлено завдає непоправної шкоди людству при закупівлі продуктів в пластикових та поліетиленових упаковках. Дріб’язкова, здавалося б справа, проте, подивившись на факти стає щонайменше неприємно.



Проект на тему Професія дощового черв'яка
Тематика проекту: 
 Початкова школа
 Природознавство
Автор проекту: 
 Муха Максим, 3 клас, Верх - Чуманська школа
Великий вчений Чарльз Дарвін один з перших зрозумів потрібність дощових черв'яків природі. Іноді питаємо - скільки це коштує? А скільки коштує дощовий черв'як? На це питання відповів би кожен так - Ніскільки! Бери лопату, та копай! Але це не так! Дощових черв'яків бачили всі люди, але не всі розуміють, що вони наше благополуччя і здоров'я. Це я хочу довести у своєму проекті на тему Професія дощового черв'яка або "Житель підземелля - дощовий черв'як".
Керівник: Машкіна О.М.
Актуальність міні-проекту на тему Професія дощового черв'яка з природознавства.
Багато хто не звертає увагу на черв'яків, а є ті хто намагається роздавити їх. Може за те, що їм не подобається їх вигляд?
Дощові черв'яки кожен день виконують колосальну роботу по оздоровленню і поліпшенню грунту, це "бійці невидимого фронту", чия праця непомітна, і тому небагато людей цінують черв'яків належним чином.
Як виникла тема дослідження та створення проекту на тему Професія дощових черв'яків?
Ми живемо на найпрекраснішій планеті, де світ переливається різноманітними фарбами. Але є світ прихований від нас, недоступний звичайному спостереженню, - своєрідний світ істот грунту.
Там вічний морок, туди не проникнеш, не порушивши природного складу грунту. Ось і мені довелося порушити природний шар грунту, щоб провести дослідження і написати свій міні-проект на тему Професія дощових черв'яків з природознавства або біології.
Об'єктом дослідницької роботи (проекту) є дощовий черв'як.
Предметом дослідження є роль і значення дощового черв'яка в природі.
Мета мого дослідження переконатися, що дощовий черв'як - корисна тварина.
Для досягнення цієї мети мною поставлені ряд наступних завдань:
1. Вивчити літературу по темі "Дощові черв'яки".
2. Уточнити уявлення про дощового черв'яка, його пристосованості до життя під землею і простежити за життям черв'яків на поверхні.
3. З'ясувати, яку роль грають в нашому довкіллі дощові черв'яки.
4. Сформувати дбайливе відношення до цих тварин.
5. Навчитися створювати умови для життя черв'яків.
У роботі були використані різні методи:
1. Вивчення літератури по темі "Професія дощового черв'яка".
2. Збір інформації в мережі Інтернет.
3. Спостереження.
4. Експеримент.
Гіпотеза дослідження проекту: припустимо, що дощові черв'яки покращують структуру грунту (беруть участь в її перемішуванні), найсприятливіше місце існування черв'яків - вологість.
Хто такі дощові черв'яки
Слово "черв'як" не має строгого наукового значення - зазвичай так називають самі різні безхребетні тварини з витягнутим м'яким тілом.
Від спільних предків черв'яків під впливом чинників еволюції сталися кільчасті черв'яки. Важливим моментом в їх еволюції є розчленовування тіла на сегменти (кільця). У зв'язку з активним рухом у дощових черв'яків з'явилася кровоносна система, що забезпечує тіло поживними речовинами і киснем.

Древні кільчасті черв'яки мали складнішу будову в порівнянні з іншими черв'яками.
Життя дощових черв'яків.
Вологість грунту, температура і кількість їжі - головні умови, необхідні для життя і розмноження черв'яків. У суху погоду вони зариваються на глибину до 2 - 2,5 метрів.
Дощовий черв'як мешкає в різних грунтах, розпушуючи і обробляючи їх (особливо сприятлива ця його діяльність на грунтах городів і садів).
Ці тварини, пропускаючи грунт через свій кишечник, постійно її покращують, насичуючи органічними залишками і перемішуючи, розпушують, забезпечуючи доступ повітря в глибші шари, підвищують родючість.
У ряді випадків перенесення дощових черв'яків в грунти, де їх раніше не було, підвищує врожайність городніх культур. У країнах з вологим кліматом дощових черв'яків більше.
Проте в перезволожених грунтах, а також на болотах, особливо торф'яних, дощовий черв'як не живе. Вони не можуть жити в піску.
Вдень черв'як ховається в норці (норка - це вузький довгий канал, який під час жаркого літа може досягати глибини 1,6 метрів, з розширенням у кінці для розворотом) головою до входу, який прикритий вологим листям, хвойними голками, травою та іншим сміттям, а в сутінки оживає.
Він виповзає на поверхню майже усім тілом, лише задній кінець черв'яка тримається за край нори, а передня частина тіла здійснює кругові рухи, підводячись над землею, і обмацує все навкруги.
Якщо черв'як намацає опалий листочок дерева, хапає його і тягне у свою хатинку.
Черв'яки усе життя проводять у землі, риють глибокі ходи, і таким чином перегортають та розпушують землю. Але іноді вони вимушені покидати свої залиті водою нірки після сильних дощів, щоб не задихнутися без повітря.

Живляться черв'яки гниючим листям або травинками, заковтючи грудочки землі, піщинки.
Дихають черв'яки усією поверхнею тонкої ніжної шкіри, пронизаної кровоносними судинами. Ось саме особливість дихання і примушує дощових черв'яків покидати свої нірки. Під час дощу, залишившись в них, черв'як ризикує просто захлинутися. Дочекавшись закінчення "потопу", уразливе створіння знову поспішає сховатися у товщі землі.
Взимку дощові черв'яки згортаються в клубочок і сплять. Коли ми бачимо черв'яка на поверхні, це означає, що він шукає новий будинок або поживніший грунт. Черв'яки не можуть жити при сонячному світлі.
Кільчасті черв'яки, що мешкають в грунті, служать їжею для багатьох тварин. Їх поїдають кроти, жаби, птахи і деякі плазуни.
Користь черв'яків
Земляного черв'яка можна назвати найважливішою твариною у світі. Важливим, звичайно, з точки зору людини, оскільки діяльність цього створіння готує грунт до вегетаційного періоду, від якого залежить життя.
У лісах, на лугах постійно накопичується багато усохлих, зів'ялих рослин, останків тварин. Ось дощові черв'яки і виконують роль сміттярів і санітарів лісів та лугів. Вони перетворюють непотрібні залишки і відходи на потрібний для усіх грунт, риють ходи, норки, розпушують землю.
По цім ходам до коренів рослин легко проходять вода і повітря. На такій землі краще ростуть трави, дерева та кущі. Так що черв'яки мають бути бажаними гостями на наших городах.
Чим більше черв'яків буде, тим багатіше стане грунт на грядках, а від цього буде кращий урожай.
Добриво, вироблюване земляними черв'яками, містить вапно, яке збагачує грунт.
Важливість цього можна побачити на одному прикладі. Учені виявили область, з одним з найродючіших грунтів. Вони підрахували, що на півгектара доводиться 108 тонн відходів земляних черв'яків. Ось чому ця область була такою родючою впродовж сотні років!
Експериментальна частина
Черв'яки - це тварини, живі організми, а усе живе має здатність в тому або іншому ступені реагувати на дію навколишнього світу. Як це перевірити? З Оленою Михайлівною, ще в серпні місяці, ми виконали декілька дослідів.
Дослід 1. Вивчаємо зовнішній вигляд
Розглядаючи черв'яка, ми звернули увагу на його зовнішній вигляд - чому він такого непримітного кольору? А коли помістили його на папір різного кольору, зробили висновок - в грунті темно, тому яскраве забарвлення черв'якові не потрібне, його ніхто не бачить. (Додаток 1)
Дослід 2. Пересування черв'яків

Я спостерігав, як пересувається черв'ячок. Він розтягується або скорочується. Насправді - розтягуються або скорочуються сегменти (частини) тіла. Коли він повзе тіло його вільно витягується вперед, але при наступному скороченні передній кінець вже не подається у зворотному напрямі, а навпаки задній кінець підтягується до переднього.
Пересуваючись, черв'ячок чіпляється за поверхню двома парами коротких щетин, розташованих по обох сторонах свого тіла.

Кидаючи таким чином "якір", черв'ячок може витягати передні сегменти і просуватися вперед.
Щетини черв'яка можна розгледіти в лупу або провести такий експеримент. Покласти черв'яка на аркуш паперу і ми почуємо шерех - це тверді щетини труться об папір.
Дослід 3. Черв'яки - холоднокровні тварини

У них низька температура тіла. Коли ми поклали черв'яка на долоньку, він почав звиватися, тому що температура шкіри руки була набагато вища, ніж температура його тіла.

Доcлід 4. Світло

Як і усі підземні жителі, дощовий черв'як не любить сонячне світло.

У нього немає очей, та зате він добре відчуває, що його оточує. Коли ми поставили перед черв'яком перешкоду - він не наштовхнувся на нього, а повернув в інший бік (Додаток 4).
Дослід 5. Вологий грунт - головна умова для життя черв'яків
Для підтвердження я виконав наступне:
1. Перед тим, як зволожити грунт я виміряв черв'яків.
2. Досліджуючи на другий день, помітив, що черв'яки погано рухаються і зовсім не змінилися в розмірах.
3. Грунт рясно зволожив.
4. На шостий день дослідження дощові черв'яки на половину збільшилися в об'ємі. Свої дослідження я записував у таблицю.
Дата
Мої дії
Результат спостереження
05.09.2015р
у пластикову банку насипав землі і помістив трьох черв'яків
черв'яків я виміряв, і вони швидко зарилися на дно

07.09.2015р
З пластикової банки обережно дістав черв'яків і виміряв
черв'яки не підросли, я рясно зволожив грунт
11.09.2015р
дістав черв'яків і виміряв
кожен черв'як виріс майже на половину, а також збільшився в об'ємі
Дослід 6. Годування дощових черв'яків

Наших черв'яків ми годуємо вареною картоплею, використаною чайною заваркою, тертою морквою, залишками від яблук і банановою шкіркою.
Іноді черв'якам треба давати яєчну шкаралупу і дрібний пісок. Пісок служить черв'якам так само, як камінчики курям - для поліпшення травлення. Уся їжа має бути подрібнена, тому що у черв'яків немає зубів і пережовувати їжу, вони не можуть.
Найбільше черв'яки люблять живитися залишками від яблук і банановою шкіркою.
Дослід 7. Перемішування шарів грунту дощовими черв'яками
Для доказу я в пластикову ємність насипав шарами грунт - пісок - грунт, помістив 3-х черв'яків, вміст банки зволожив (вологість піску і грунту підтримуємо протягом усього досліду).
Черв'яків періодично підгодовую протягом усього досліду (один раз на сім днів). Банку прикрив і обернув папером, розмістив в темному місці.
Раз на тиждень проводив огляд.
1. Через тиждень я побачив, що шари трохи перемісились.
2. Через два тижні грані між шарами стерлися.
3. На четвертий тиждень майже увесь вміст місткості перемішаний, залишилася ледь помітна межа, земля - пісок.
Свої спостереження фіксував у таблиці.
Дата
Мої дії
Результат спостереження
05.09.2015р
У пластикову ємність насипав шарами грунт - пісок - грунт, помістив 3-х черв'яків, вміст банки зволожив. В якості їжі поклав листя дерев
отримав три виразно помітних шари грунту, черв'яки за годину зарилися
13.09.2015р
зволожив вміст, в якості їжі поклав відходи сирої картоплі і моркву
видно невелике перемішування шарів

20.09.2015р
зволожив вміст, в якості їжі поклав шкірку від яблука
меж між шарами не стало видно
27.09.2015р
проводжу огляд
видно сильне перемішування шарів
Висновок

По закінченню дослідження я побачив, що виконав усі поставлені перед собою завдання, підтвердив висунену гіпотезу. Відкрив для себе багато нового і цікавого.
З простого непримітного черв'ячка, наш предмет дослідження перетворився на перетворювач грунту.
За час роботи, я дізнався про зовнішню будову черв'яка, як він пристосовується до життя під землею .
Після спостереження за життям черв'яків, діти в нашому класі стали відноситися до цих тварин з любов'ю і інтересом. Ми навчилися доглядати за черв'яками і створювати умови для їх життя.
Знання, отримані при проведенні самостійних спостережень, допоможуть мені та іншим школярам зрозуміти значення діяльності дощових черв'яків в процесі грунтоутворення, а також допоможуть застосовувати свої знання під час практики на пришкільній ділянці.
Література.

1.Енциклопедія для дітей. Біологія. Том 2.- Москва: "Аванта ", 1995.
2.Біологія: Довідникові матеріали. Навчальний посібник для учнів / Д.І. Трайрак, Н.І. Клинковська, В.А. Кар'єнов, С.І. Балуєв; Під ред. Д.І. Трайрака. - М.: Просвіта, 1983. - 208 с.
3. Захаров В.Б., Сонін Н.І. Різноманіття живих організмів: Підручник. Для загальноосвітніх навчальних закладів. - 4-е видавництво, стереотип. - М.: Дрохва, 2001.
4. Лікум А. Все про все. Популярна енциклопедія для дітей АСТ. Москва 1995. Том 1.
5. Наочний словник Тварини "Дорлінг Кіндерслі", Лондон 2001. Серія наочних словників".
6. Теремів А., Рохлов В. Цікава зоологія. Книга для учнів, учителів і батьків. - М.:АСТ - ПРЕС, 1999. - 528 с.: ілюстр. - ("Цікаві уроки").
7. "Непосидько" дитячий журнал. №14 - 2012 р.
8. 'http://www.zoofirma.ru/knigi/kurs - zoologii - t - 1 - abrikosov/2992 - rol - dozhdevyh - chervej - v - pochve.html'.
9. 'http://slovari.yandex.ru'.

10. 'http://www.botanichka.ru/blog/2010/03/20/earthworm/'.





Чи можливе життя людини на планетах Сонячної системи?
Пнд, 20/10/2014 - 22:08 | admin
Тематика проекту: 
 Початкова школа
 Природознавство
Автор проекту: 
 Жора Микита, 2 клас
Найменування навчального закладу: 
 Загальноосвітня школа №43 м. Сімферополя
Моя перша дослідницька робота з астрономії носить теоретичний характер і грунтується на аналізі інформації з різних джерел. Предметом мого дослідження будуть планети Сонячної системи. Метою роботи є розгляд будови Сонячної системи, вивчення її складових.
Завдання дослідження: відповісти на питання "Чи можливе життя людини на інших планетах сонячної Системи?"

Протягом тисячоліть, ще з стародавніх часів людство кидало свої погляди на навколишній світ, прагнуло осягнути його, вирватися за межі горизонту.
Упродовж віків і навіть тисячоліть вчені намагалися з'ясувати минуле, сьогодення і майбутнє Всесвіту, у тому числі і Сонячної системи. Вирішення проблеми походження Сонячної системи має природне, наукове і філософське значення. Довгий час єдиним джерелом інформації про зірки і Всесвіт було для астрономів видиме світло.
Люди раніше спостерігали за зірками неозброєним оком або за допомогою простого телескопу.
Астрономія перетворилася з середини ХХ століття, коли прогрес фізики і техніки надав їй нові прилади і інструменти, які дозволяють вести спостереження більш якісно та з новими потужними можливостями.
Це надало потужний потік астрономічних даних.
Дуже і дуже давно, 6-7 мільярдів років назад з'явилося Сонце. Тоді воно було мале схоже на сучасне Сонце, яке щодня встає над нашою планетою. Учені назвали його Протосонце ("protos" в перекладі з грецького - "перший"). На Протосонці відбувалися сильні термоядерні вибухи, в результаті яких в космічному просторі з'явилася газоподібна хмара. Пройшли сотні мільярдів років, перш ніж ця хмара почала остигати.
З пониженням температури в нім почали з'являтися тверді найдрібніші частки, які поступово утворили навкруги Протосонця велетенський диск, який складається з холодних потоків твердих часток і газів. З внутрішньої частини цього диска виникли невеликі внутрішні планети, які складались з щільної речовини. Із зовнішньої частини утворилися планети-гіганти.
Будова Сонячної системи

 Сонце ― центральна зірка Сонячної системи.
Починати огляд будови Сонячної системи необхідно з її головного компонента ― Сонця. Цікаво, але по класифікації зірок Сонце відноситься до типу жовтих карликів класу G2. Сонце ― це зірка, величезна газова куля, в центрі якого йдуть ядерні реакції. Основна доля маси Сонячної системи зосереджена у Сонці ― 99,8%. Саме тому Сонце утримує гравітацією усі об'єкти Сонячної системи, розміри якої не менше шістдесяти мільярдів кілометрів.
Якщо поглянути на Сонячну систему як би здалеку, то можна побачити, як навколо центральної зірки жовтого кольору обертається 8 планет.
Планети сонячної системи
Умовно планети сонячної системи можна класифікувати на планети земної групи і газові гіганти. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля і Марс є планетами земної групи і складаються в основному з силікатів і металів.
Зовнішня область величезної Сонячної системи є притулком для планет - гігантів і їх супутників. На відміну від твердотілих планет земної групи, усі вони є газовими планетами, мають значно великі розміри і маси, нижчу середню щільність, потужні атмосфери, швидке обертання, а також кільця та більшою кількістю супутників.
Велика відстань від Сонця у планет гігантів обумовлює у об'єктів низькі температури, а також великий вміст аміаку і метану.
У Сонячній системі 8 планет, і чомусь тільки на планеті Земля існує життя. Я вирішив дослідити в своїй роботі, чи можливе життя людини на інших планетах Сонячної системи? Для цього визначимо умови, які необхідні для виникнення життя і існування людини на планеті.
Тверда поверхня планети
Поверхня планети з твердих матеріалів - перша умова, при якій людина зможе знаходитись на планеті, пересуватись по ній, створювати необхідні для свого життя споруди, будинки і так далі.
За цією умовою ми відберемо ті планети, які мають тверду форму. Отже, це планети, що відносяться до планет земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс. Інші планети Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун - газові гіганти, які складаються в основному з водню і гелію і не мають твердої поверхні.
Наявність придатної атмосфери на планеті
Атмосфера є газоподібною оболонкою, що обертається разом з планетою як єдине ціле. Вона служить надійним захистом від шкідливих космічних радіоактивних випромінювань, визначає клімат цієї місцевості і планети в цілому. Атмосферне повітря - це джерело дихання людини, тварин і розвитку рослинності.
Наявність води на планеті
Вода грає надзвичайно важливу роль в житті кожної людини, мікроорганізму, тварини і рослинного світу, природи в цілому. Вода доставляє в клітини організму поживні речовини, вітаміни, мінеральні солі і відносить відходи життєдіяльності. Вода бере участь у процесі терморегуляції і в процесі дихання (повітря не повинно бути сухим). Для стабільної роботи усіх систем та органів, людині потрібно мінімум 1,5 літра води на день.
Наявність сили тяжіння на планеті
Силу, з якою тіло притягується до Землі, називають тою самою силою тяжіння.
Сила тяжіння планети діє на усі без винятку тіла. Завдяки цій силі, ми рухаємося на поверхні Землі, предмети не відлітають від нас вгору, навколо Землі утримується атмосфера. Якщо підкинути вгору будь-який предмет, він обов'язково впаде на землю.
Існування магнітного поля планети
Магнітне поле планети служить захистом від сонячної радіації, від надмірної кількості тепла і світла.
Температура повітря на планеті
Температура повітря на планеті - одна з найважливіших характеристик погоди і клімату, вона значно впливає на людину, тварин, мікроорганізми, рослини. Для людини зниження температури тіла нижче 25°С або її збільшення вище 43°С, як правило, смертельно.
Отже, визначивши основні умови для життя людини на планеті, перейдемо до розгляду безпосередньо самих планет Сонячної системи.
Планета Меркурій
Планета сонячної системи Меркурій - це найближча до Сонця планета, тому Сонце на Меркурій світить та гріє його у 7 разів сильніше, ніж Землю. На денній стороні Меркурія дуже жарко, там вічне пекло. Виміри показують, що температура там піднімається до 400°С.
Зате на нічній стороні завжди лютий мороз, температура там наближується до - 200°С.

Отже, планета Меркурій ― це царство пустель. Одна його половинка - дуже гаряча кам'яна пустеля, інша половинка ― крижана пустеля, напевно вкрита замерзлими газами. Супутників у Меркурія немає зовсім.
Меркурій - найближча до Сонця планета Сонячної системи. У планети щільне металеве ядро, поверх ядра розташовується оболонка, як у Землі мантія і кора.
На планеі Меркурій є також магнітне поле, воно складає 0,5 т земного. Однак, оскільки діаметри планет різні, то на Меркурії і на Землі магнітні поля приблизно рівні.
Сила тяжіння планети складає 0,38т земної величини, тому астронавт на Землі з вагою рівною 70 кг буде важити на Меркурії 26,5 кг.
Атмосфера на планеті Меркурій практично відсутня, води теж немає.
Температура на планеті днем коливається від 380°С до 430°С, ніччю - до 180°С.
При такій великій тепературі, відсутності атмосфери і води життя на планеті Меркурій неможливе.
Планета Венера
Друга планета від Сонця, має майже кругову орбіту. Планета Венера проходить поблизу Землі ближче, ніж будь-яка інша планета сонячної системи. Але щільна, хмарна атмосфера планети подруги Землі не дозволяє безпосередньо бачити її поверхню.
Завдяки парниковому ефекту, поверхня планети розігрівається до сотень градусів. Щільна атмосфера планети Венера - як ковдра з вуглекислого газу утримує тепло, що надійшло від Сонця. Це призводить до того, що температура атмосфери набагато вища, ніж в звичайній духовці.

Знімки, отримані за допомогою радара, демонструють дуже велику різноманітність кратерів, вулканів та гір. На поверхні декілька дуже великих вулканів, заввишки до 3 км і шириною сотні кілометрів. Поверхневі породи Венери близькі за складом до земних осадових порід. Знайти Венеру на небі простіше, ніж будь-яку іншу планету. Її щільні хмари добре відбивають яскраве сонячне світло, роблячи планету яркою на нашому небі. У Венери також немає супутників.
Чи можливе життя людини на планеті Венера?
За результатами проведених досліджень і спостережень припускають, що Венера нагадує Землю не лише деякими зовнішніми параметрами, але і внутрішньою будовою.
У планети присутнє залізне ядро, мантія і кора. Магнітне поле планети складає 0,05 т земного.
Сила тяжіння складає 0,9 т земного значення, тому вага космонавта - мандрівника складе на Венері 63,4 кг.
Атмосфера Венери складається в основному з вуглекислого газу, доля якого 96%, та азоту - майже 3%. Атмосфера планети в 96 разів щільніше за земну атмосферу, тому на планеті наявність так званого "парникового ефекту".
Завдяки щільної атмосфери температура планети Венера велика, вона не остигає. Температура 480 °С, вода відсутня.
При такій великій тепературі, відсутності води та кисеню життя на планеті Венера неможливе.
Планета Земля
Третя від Сонця планета - наш дім планета Земля. Вона є п'ятою за розміром серед усіх планет Сонячної системи. Земля також найбільша по діаметру, масі і щільності серед планет земної групи. Саме на цій планеті були створені найбільш сприятливі умови для зародження в Сонячній системі життя. Наукові дані вказують на те, що планета Сонячної системи Земля утворилася з сонячної туманності близько 4,54 мільярдів років назад і незабаром після цього придбала свій природний супутник - місяць.

У складі Землі переважають елементи:
·         залізо - 34,6%;
·         кисень - 29,5%;
·         кремній - 15,2%;
·         магній - 12,7%.
70,8% - поверхні планети Земля займає Світовий океан.
Наша планета є єдиною відомою людству планетою у Всесвіті, населеною живими істотами. Земля, як і інші планети земної групи, має внутрішню будову у формі шару. Вона складається з кори, мантії і металевого ядра. Магнітне поле планети забезпечує захист від сонячної радіації і відповідно існування життя на Землі.
Сила тяжіння планети Сонячної системи Земля забезпечує знаходження живих організмів на Землі. Ми пересуваємося на поверхні, літаємо навколо Землі на літаках, геликоптерах, повітряних кулях і так далі. Завдяки силі тяжіння, нас оточують нерухомі предмети.
Атмосферне повітря на Землі складається з азоту - 78%, кисню - 21%, вуглекислого газу менш 1%. Таке співвідношення є нормою для забезпечення життя на планеті.
Вода складає 3/4 всієї поверхні планети та займає важливу роль в житті будь-якого живої істоти.
Температура на планеті Земля коливається від - 90°С до 58°С. Відповідно такі такі низькі та високі теператури зафіксовані в Антарктиді і в пустелі Сахара, але середня температура сприятлива для життя людини та живих організмів і складає приблизно 17°С.
Отже, на планеті Сонячної системи Земля створені ідеальні умови для життя всіляких живих оранізмів і людства.
Планета Марс
Загадкова планета Марс значно менше Землі, її маса складає 0,107 ваги нашої планети.
Атмосфера Марса переважно містить вуглекислий газ. На поверхні планети є вулкани.
Найбільш відомий вулкан Олімп, що досягає висоти 21,2 км. Жодного вулкану на Землі такої висоти не існує.
Рифтові западини Марса доводять минулу геологічну активність планети, що закінчилася близько 2 млн. років тому. Яскравий червоний колір планети обумовлюється великим вмістом оксиду заліза в її грунті.

У стародавні часи на планеті Сонячної системи Марс було багато води, на поверхні цієї планети текли великі річки. На Південному і Північному полюсах Марса лежать крижані шапки. Але цей лід складається не з води, а із застиглого атмосферного вуглекислого газу. До Марса було надіслано близько 30 міжпланетних космічних станцій. Припускають, що супутники Фобос і Деймос колись були астероїдами, захопленими Марсом.
Чи можливе життя людини на Марсі?
Марс як і усі планети земної групи складається з ядра, мантії і кори.
Магнітне поле планети складає 0,1 т земного.
Сила тяжіння складає 0,38 т земного значення, тому вага космонавта - мандрівника складе на Марсі 26,5 кг.
Атмосфера планети сонячної системи Марс розряджена, зміст вуглекислого газу - 95,3%. Також, у атмосфері Марсу є інші гази, особливо азот, вміст якого 2,7%.
У 2004 року марсохід "Спіріт" показав наявність води в пробах марсіанського грунту. Температура на планеті від -150°С до +27°С.
При такій розрядженій атмосфері на Марсі, великому вмісту вуглекислого газу життя на планеті Марс не можливе.
Планета Юпітер
Планета Сонячної системи Юпітер перевищує масу Землі приблизно у 318 разів. Складається в основному з водню і гелію.
Висока температура усередині планети Юпітер обумовлює безліч вихрових структур в його атмосфері, так званих смуг хмар.
Юпітер має 65 супутників, 4 найбільших з яких Ганімед, Європа, Іо і Калісто.
Доречі, супутник Ганімед, аналога якому немає в Сонячній системі, переважає за розміром саму планету Юпітер.
Планета Сатурн
Структура атмосфери і магнітосфери цієї планети схожа з Юпітером, але нам відома планета Сатурн саме своєю системою кілець. Завдяки швидкому обертанню навколо своєї осі Сатурн сплюснутий у полюсів.
Швидкість вітрів на екваторі досягає 1800 км/год. Ширина кілець планети Сонячної сисеми Сатурну 400 000 км, але в товщину вони мають всього декілька десятків метрів, фрагменти до сотень метрів в поперечнику. Маса Сатурну перевищує земну в 95 разів, але він є найменш щільною планетою Сонячної системи. Щільність цієї планети можна порівняти з щільністю звичайної води.
Навколо Сатурна обертається 62 супутники.
Чи можливе життя людини на планетах Юпітер і Сатурн?
Юпітер і Сатурн газові планети, вони не мають щільної оболонки. Температура на поверхні планет приблизно 140°С.
При такій тепературі, щільності та швидкості вітрів життя на цих планетах неможливе.
Планета Уран
Сьома від Сонця планета Сонячної системи Уран була відкрита у 1781 році англійським астрономом Уільямом Гершелем. Планета Уран названа на честь грецького бога неба Урану. Ця планета, перевищує масу Землі у 14 разів, вона є найбільш легкою з усієї зовнішньої групи. Уран чудовий тим, що здійснює своє обертання "на боці", оскільки нахил осі обертання планети біля 98 градусів. Планета має дуже холодне ядро, випромінюючи велику кількість тепла в космос. Основну частину атмосфери Урану складають водень і гелій.
Окрім водню і гелію, на планеті Уран виявлені сліди метану та інших вуглеводнів, а також хмари з льоду, твердого аміаку і водню. Ця атмосфера являється найхолоднішою планетарною атмосферою Сонячної системи з мінімальною температурою в − 224°C. Нам відомі 27 супутників Урану.
Планета Нептун
Восьма і найдальша планета Сонячної системи Нептун є також четвертою за діаметром і третьою за масою планетою. Маса планети Нептун у 17,2 рази більше маси Землі. Планета була названа на честь римського бога морів. Нептун за складом близький до Урану. Обидві планети відрізняються за складом від більших планет-гігантів Юпітера і Сатурну. Часто Уран і Нептун розміщують в окрему категорію "крижаних гігантів" Сонячної системи.

Атмосфера планети Нептун, подібно до атмосфери Юпітера і Сатурну, складається в основному з водню і гелію, присутні сліди вуглеводнів і азоту. Проте атмосфера містить в собі більш високу пропорцію водного, аміачного і метанового льодів.
Ядро Нептуна складається головним чином з льодів і гірських порід. Сліди метану в зовнішніх шарах атмосфери є причиною синього кольору планети. У планети існує слабка і фрагментована кільцева система. Нептун має 6 супутників, які обертаються навколо нього.
Чи можливе життя людини на планетах Уран і Нептун?
Атмосфера Урану і Нептуна складається головним чином з аміаку і метану, а температура на поверхні ще нижча, ніж на Сатурні і Юпітері, в середньому десь 200°С.
Таким чином, життя на газових планетах неможливе.
Ще нещодавно до числа планет зараховували ще одно небесне тіло - Плутон. Він знаходиться дуже далеко від Сонця, за орбітою Нетпуна.
У 2006 році астрономы ввели нове визначення планети, і Плутон під нього не потрапив. У цьому ж році астрономи ввели термін "карликова планета" та стали більш ретельно досліджувати планети карлики.

Карликова планета, згідно з визначенням Міжнародного астрономічного союзу, небесне тіло, яке має такі властивості:
·         обертається по орбіті навколо Сонця;
·         має достатню масу для того, щоб під дією сил гравітації підтримувати гідростатичну рівновагу і мати близьку до округлої форму;
·         не є супутником планети;
·         не домінує на своїй орбіті.
Тіла, досить великі для того, щоб розчистити околиці своєї орбіти завдяки власному притяжінню, визначені як планети.
Тіла, недостатньо великі, щоб досягти навіть гідростатичної рівноваги завдяки власному притяжінню, визначені як малі тіла Сонячної системи або астероїди.
Карликові планети займають проміжне положення між цими двома категоріями тіл.

У 2006 році Міжнародний астрономічний союз офіційно назвав три тіла, які відразу отримали класифікацію карликових планет:
- карликова планета Церера;
- карликова планета Еріда;
- найвідоміша нам та найблища до Землі карликова планета Сонячної системи Плутон, яку виключили зі списку планет.
Пізніше карликовими планетами були оголошені ще два небесні об'єкти:
- карликова планета Хаумеа;
- карликова планета Макемаке.
Крім цих тіл, існують декілька десятків тіл, які потенційно можуть кваліфікуватися як карликові планети, але найвідомішою дійсно вважають планету Плутон.
Між орбітами Марса і Юпітера навколо Сонця обертається безліч тіл, названих малими планетами, або астероїдами. Цю область часто називають головним поясом астероїдів або іншим визначенням основним поясом астероїдів.
Учені підрахували, що тіл з поперечником, що перевищує 1 кілометр, в поясі астероїдів має бути більше мільйона! Ще дрібніших астероїдів там безліч. При цьому великих тіл в поясі дуже мало. Наприклад, астероїдів розміром більше 100 км налічуються біля 200, астероїдів з діаметром більше 15 км вченим відомо близько 1000.
Церера, єдина в головному поясі карликова планета, має діаметр більше 950 км. Велика частина астероїдів це кам'яні безформні брили з поперечником в декілька тисяч або сотень метрів.
Щільність пояса астероїдів дуже низька, тому проліт через нього космічних апаратів не викликає проблем. Через що саме утворився величезний пояс астероїдів між внутрішніми і зовнішніми планетами Сонячної системи досі залишається загадкою, але астрономи сходяться на думці, що якщо б не гравітаційні поля Юпітера - то можливо вони б об'єднались в одну єдину планету.
Пояс Койпера часто називають межею Сонячної системи. Цей диск тягнеться на відстані від 30 до 50 а.о. від Сонця (1 асрономічна одиниця = 150 млн. км).
Існування його було підтверджене вченими не так давно, і сьогодні дослідження об'єктів і планет поясу Койпера є новим напрямком планетарних наук.
Пояс Койпера був названий на честь видатного астронома Жерарда Койпера (Gerard Kuiper), який передбачив його ймовірне існування в 1951 році.

Більшість об'єктів пояса Койпера по свому складу є льодом з невеликими домішками різних органічних речовин, тобто близькі до кометної речовини. До складу пояса Койпера входять карликові планети - Плутон, Эрида, Макемаке і Хуамеа.
Усі об'єкти у Сонячній системі утримуються в ній за рахунок сили тяжіння Сонця. Усі ці об'єкти обертаються навколо Сонця, причому в одному напрямі і практично в одній площині з ним, яка називається площиною экліптики. Виключенням є деякі комети і об'єкти у поясі Койпера.
На сьогодні астрономи не прийшли до єдиної думки щодо точних розмірів нашої Сонячної системи. За сучасними оцінками та розрахунками, розмір Сонячної системи складає не менше 60 млрд. кілометрів.
Отже, я дійшов висновку, що життя людини на інших планетах Сонячної системи не існує!
Грунтуючись на отриманих результатах дослідження, ми бачимо, що планети земної групи Меркурій, Венера і Марс не придатні для життя, хоч їх умови і схожі на земні умови, а газові планети і зовсім не мають твердої оболонки.
Земля є єдиною планетою, що обертається навколо Сонця, на якій, як ми знаємо, існує життя.

Відстань від Сонця до Землі 150 млн. кілометрів, завдяки цьому на нашій планеті не так жарко, як на Меркурії чи Венері, і не так холодно, як на Юпітері чи Сатурні.
Атмосфера Землі не має отруйних газів, таких як гелій і метан, а навпаки багата киснем, який робить можливим існування життя на планеті Земля.
Астрономи і вчені продовжують спроби дослідження планет нашої Сонячної системи. Можливо колись результати досліджень спростують існуючу картину світу, можливо буде знайдена нова, зовсім інша та унікальна інопланетна форма життя.
Окрім цього, учені досліджують і планети за межами нашої Сонячної системи. Можливо, одного разу на просторах Всесвіту нам вдасться виявити планету, подібну до Землі, і ми познайомимось та поспілкуємося з істотами зовсім іншої цивілізації.
Список використаних джерел для дослідницької роботи
1. Всесвіт. У просторах космосу. Тарасов Л.К.
2. Планети і їх спостереження. Бронштен В.А.
3. Цікава астрономія. Перельман Я. И.
4. Спостереження зоряного неба. Допаев М.М.
5. Довідник любителя астрономії. Куликовський П. Г.
6. Планети Сонячної системи. Маров М. Я.
7. 'http://planets - pirumich.narod.ru/mars.html'
9. 'http://ru.wikipedia.org/wiki/Земная кора'.




Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)